Керамічний посуд, свічники та сувеніри виготовляє родина Шкурпелів із Опішні. Найпершим гончарством у родині почав займатися Олександр. Згодом навчив цьому і старшого сина Анатолія. Їхні роботи зберігають не лише у селищі, в якому мешкають, а й закордоном.
Як повідомляє сайт Суспільного мовлення України близько в 15 країнах світу представлені керамічні роботи родини Шкурпелів з Опішні. Їх створюють у домашній майстерні. Виготовляють кожну щонайменше півтора місяці. Та спершу заготовляють глину. Її шукають та добувають у селищі всією родиною.
“У ручну копається, вручну грузиться, виноситься на дорогу, складається в якийсь транспорт, привозиться додому. І ось тут вона роками зберігається спеціально для того, щоб переграла, щоб органіка в ній перегнила і наповнилась вона повітрям”, − розповідає дружина гончара Світлана Шкурпела.
Підготовлена та перемелена глина потрапляє у майстерню. Тут над створенням керамічного посуду чи сувенірів працюють батько Олександр та старший син Анатолій.
“Глина є для посуду, для зберігання. Одна для того, щоб готувати в ній,інша – для декоративних виробів. Зараз знайшли більш менш універсальну глину. Так, вона, не як трилітрова банка виходять, пропускає вологу. Але хто в цьому розуміється, то це найкласніша глина”, − розповідає гончар Олександр Шкурпела.
Олександра гончарному мистецтва навчив майстер із заводу, де він працював. Потім свої знання чоловік передав сину. Усі роботи, які створюють, каже різняться.
“Люди буває замовляють чітко: 12 чи 15 сантиметрів. Робиш дві грудки, пробуєш, де більше, де менше, скільки відійшло. Усадка при сушці, коли він всихається, десь 10%, при обпалі – 3%”, − каже Олександр Шкурпела.
Свої вироби гончарі сушать в окремій кімнаті. Після цього вироби випалюють у печі. Таких у дворі дві – мала та велика. Біля неї батько та син чергують по черзі, щоб підтримувати температуру. А вона тут сягає понад тисячу градусів Цельсія.
“Піч горить з минулої суботи і буде горіти ще один день. Перші дні, коли ми прогрівали, то підкидали не дуже часто, раз у пів годин, раз в годину. А зараз, коли температура трішки більша, то ми вже палимо по декілька годин і по черзі, бо самому дуже важко”, − розповідає гончар Анатолій Шкурпела.
Свої вироби родина зберігає у сімейному музеї. Також вони є закордоном.